(044) 455-46-86 economus@ukr.net
     

    Еластоміри

    Еластоміри – це матеріали, які через застосування відносно невеликої сили піддаються дуже сильному розтягуванню. Завдяки їх будові еластомери мають дуже високий рівень здатності повернення у вихідне положення. Це означає, що залишкова зміна форми цих матеріалів є незначною. Еластоміри можна розділити на дві групи: еластоміри хімічного зшивання  і термопластичні еластоміри.

     

    Еластоміри поділяються на “полярні” та “неполярні”, а ті у свою чергу на “насичені” та “ненасичені” типи. Тому, можна зробити висновок про набухання та хімічну стійкість. А судячи з насичення, можна зробити висновок про озоностійкість, а також стійкість до старіння.

     

    Насичення:

     

    Насичення еластомерів дає інформацію про те, чи в макромолекулах матеріалів міститься вільні подвійні сполуки. У макромолекулах насичених еластомерів немає подвійних сполук. В силу цього вони мають більш високу озоностійкість, а також стійкість до старіння, ніж ненасичені еластомери.

     

    Полярність:

     

    Полярність синтетичного матеріалу, як вже було згадано вище, дає інформацію про здатність набухання та хімічної стійкості матеріалу в різних середовищах, причому, як правило, полярні еластомери та полярне середовище та неполярні еластомери та неполярне середовище є несумісними. При цьому необхідно відзначити, що неспеціаліст не в змозі визначити хімічну стійкість еластомеру.

     

    Полярне середовище – це наприклад: вода, миючий засіб, спирт, кислоти та основи, складний ефір тощо.

     

    Неполярне середовище – це наприклад: мінеральні олії, бензин, олії та жири рослинного та тваринного походження, силіконові олії та жири, вуглеводи.